Безстрашний, небайдужий, самовідданий…. Таким був оборонець Володимир Іпатов з Вінниці. Він став на захист Батьківщини та до останнього подиху рятував поранених побратимів.
Розповідь про свого коханого дружина Наталя розпочинає зі слів про несамовиту тугу й сум: «Мені бракує слів, щоб описати наскільки це все боляче та несправедливо… Людини, яка так любила це життя, хоч як би складно не було — більше нема з нами».
Володимир Іпатов був людиною, яка всіх заспокоювала й оберігала, беручи найбільший удар на себе. Завжди усміхнений та позитивний, добрий та щирий. Він був турботливим сином, люблячим батьком й коханим чоловіком. Володимир був душею будь якої компанії, надійним другом, викладачем, якого любили та поважали студенти.
«Ти завжди йшов на допомогу…. Хотів усіх врятувати…Один з небагатьох, хто був дійсно патріотом своєї країни не на показ, а щиро», — говорить дружина Наталя.
Володимир залишив усе, за що так боровся, чим так і не встиг насолодитись. Скільки мрій, планів та бажань було попереду, але війна розбила їх.
«Після твоєї втрати, реальність вже ніколи не буде такою, як раніше, і це завдає найбільшого болю. Ми вже ніколи не будемо такими як раніше. Єдине, що залишається незмінним — це любов, яка не йде зі смертю», — каже Наталя.
Жінка розповідає, що усвідомлювати загибель Володимира — нестерпно. Понад усе, зізнається, хочеться повернути час назад. Дружина згадує, що її коханий був дійсно людиною-посмішкою, постійно на позитиві та легкий на підйом. Він любив цей світ в усіх його проявах: гори, море, печери, сплави, походи.
«Нестерпно вдавати, що живеш… Всі розмови, спогади, думки про Тебе. Ти в серці, в душі, в кожній хмаринці, в кожному пікселі, в кожній пісні, в кожному жовто-блакитному стягу, в кожному погляді дітей…. Якщо в сім’ї може бути душа, то в нашій нею є Ти… За 10 років спільного життя ми пережили чимало… Дуже тебе не вистачає. Усі найяскравіші моменти пов’язані з Тобою. Любимо і сумуємо безмежно», — таке послання чоловікові залишила Наталя.
Життєвий шлях Героя Володимира Іпатова
Володимир Іпатов народився 15 травня 1980 року. Закінчив ЗОШ I-III ст. №26 у Вінниці. Тут ще здобув освіту в медичному коледжі ім. Д. К. Заболотного, відділення підготовки помічників військового лікаря для Збройних Сил України, за спеціальністю «Лікувальна справа».
З 2001 року по 2004 рік Володимир проходив службу на посаді начальника медичного пункту 261 станції дальньої радіонавігації (Європейський ланцюжок) в селі Плодове Бахчисарайського району у Криму. Також служив на посаді начальника медичного пункту 1194-го окремого батальйону радіоелектронної боротьби у місті Первомайськ, Миколаївської області. З 2007 по 2010 рік Володимир працював фармацевтом.
У 2008 році чоловік закінчив ВНМУ ім. М.І. Пирогова фармацевтичний ф-т, спеціальність «Провізор». В цьому ж університеті Володимир почав працювати на кафедрі соціальної медицини та організації охорони здоров’я з 2012 року на посаді асистента. У 2019 році чоловік з відзнакою закінчив державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського та здобув кваліфікацію: магістр освітніх, педагогічних наук ступінь вищої освіти «магістр», спеціальність — освітні, педагогічні науки, професійна кваліфікація викладач вищого навчального закладу.
Володимир Іпатов викладав менеджмент і маркетинг у фармації, фармакоекономіку, міжнародний маркетинг, соціальну фармацію. Він дуже любив свою справу та був відданий професії, своїм студентам й за можливості спілкувався з ними, надсилаючи повідомлення з передової.
«Ну що ж! Нашій країні видалась нагода вибороти свободу, національну свідомість і підтвердити європейській вибір. Нажаль це відбувається через втрати та знедолення. Та на щастя є герої: мужні люди зі зброєю, відважні мешканці оточених міст, волонтери, добровольці, люди які незважаючи на все продовжують працювати — підтримуючи економіку країни. Кожен із нас, в цей не легкий час, робить подвиг — коли продовжує працювати, навчатись, народжує і виховує дітей, боронить країну, — писав Володимир своїм студентам. — Особистий мій вибір був тяжкий, серце крається від жалю, що можливо вас будуть навчати менш мотивовані викладачі (я дуже закоханий у предмети менеджмент/маркетинг), та я призвався до лав ЗСУ, на посаді бойового медика також буду допомагати країні. Бажаю Вам розуміння, що в ці часи, Ви вже стали самостійними і ваша доля вже у ваших руках, нашій країні потрібні професіонали — вчиться старанно. Через деякий час я пишатимусь тим що приймав участь у Вашому навчанні. Слава Україні!».
Добровольцем долучився до лав ЗСУ
З 24 лютого 2022 року Володимир Іпатов пішов добровольцем захищати Батьківщину. Він був капітаном медичної служби військової частини А 7334 (А7048).
«Такої світлої та життєрадісної людини як Володимир, у нас не було. Завжди поряд і завжди прийде на допомогу, у різних ситуаціях та при будь-яких обставинах. Він назавжди з нами в строю», — згадує побратим Володимира.
23 березня 2023 року оборонець героїчно загинув при евакуації поранених в Донецькій області в населеному пункті Бахмут. В автомобіль, в якому їхав Володимир після евакуації, влучив ПТУР.
У військовослужбовця залишилась батьки, дружина та троє дітей. Поховали Героя у Вінниці на Алеї Слави на Сабарівському кладовищі.
«Володимир дуже любив своїх дітей. З його уст не сходила посмішка, коли він говорив про діток, що стрімко зростають та радують душу своїми досягненнями», — згадують друзі та побратими Героя.
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Іпатова Володимира Миколайовича посмертно нагороджено орденом Богдана Хмельницького.
На будинку в якому проживав Герой за ініціативи дружини було створено мурал, присвячений Володимиру Іпатову та всім військовим медикам, які загинули, рятуючи життя військовим. Також на честь полеглого захисника у Вінниці перейменували провулок 2-й Болгарський на вулицю Володимира Іпатова.
Вічна пам’ять та слава Герою!
