Сергій Новоженюк народився 31 жовтня 1993 року у Вапнярці, тут закінчив 11 класів у місцевій школі. Згодом навчався в Тульчині на лісника. З 2014 року чоловік служив за контрактом у Повітряних силах України м. Вінниці. Тут і проживав певний час.
У квітні 2015 року Сергій створив сім’ю з коханою Іриною. Невдовзі після одруження на світ з’явилася найбажаніша та омріяна донечка. Дружина розповідає, що Полінку Сергій любив найбільше всіх на світі.
«Ми проживали своє найщасливіше життя, разом, завжди утрьох», — пригадує дружина оборонця.
У 2017 році сім’я переїхала у Високе, рідне село Ірини. Чоловік служив за контрактом у прикордонних військах в селі Студена Піщанського району. Вже там він отримав звання старшого сержанта. Родина безмежно пишалася чоловіком, батьком, зятем, братом.
«Коли розпочалося повномасштабне вторгнення мій чоловік одразу зібрав свій рюкзак. Поїхав у районний військомат щоб піти служити, його відправляли до прикордонних військ, але він мав намір захищати Україну, а не просто бути в тилу. Потім він поїхав у сусідній Крижопільський військомат і звідти 6 березня поїхав захищати нас з донечкою, щоб сюди не прийшов ворог, так завжди казав мій чоловік», — розповідає Ірина.
Сергій Новоженюк з позивним “Коршун” пішов на фронт добровольцем, аби захищати Україну. Він служив водієм-радіотелефоністом 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону в/ч А 2573, 3-тя окрема танкова Залізна бригада. Оборонець пройшов найгарячіші точки фронту:
- березень-квітень 2022 року брав участь у виконанні бойових завдань у складі угрупування сил і засобів оборони м. Київ;
- брав участь у запеклих боях за оборону населених пунктів Харківської області, зокрема, с. Григорівка Куп’янського району;
- 13 грудня 2023 року Захисник за свої військові заслуги отримав Посвідчення учасника бойових дій та був нагороджений нагрудним знаком “Ветеран війни”, “Учасник бойових дій”.
З 8 лютого 2024 року чоловік брав участь у запеклих боях у населеному пункті Білогорівка Луганської області. Саме тут 8 квітня 2024 року внаслідок ворожого мінометного обстрілу Сергій загинув, як справжній Герой.
«Найболючіша наша втрата, рана яка не загоється ніколи. Наш коханий був для нас всім, цілим світом, а ми для нього. Ми ніколи не могли подумати, що таке може бути. Адже наш Сергій був сильним, професійним військовим, він все умів, все знав. Мій чоловік був дуже чесним, справедливим, добрим, щирим, най-найкращим, мав багато друзів, його любили і поважали побратими, які стали для нього другою сім’єю. Сергій був патріотом, людиною високої честі та моралі. Справжнім чоловіком, українцем. Його так чекали вдома живим всі ті, кого він так любив. Ті, які щоденно молили Бога за його життя та здоров’я. Ті, які берегтимуть тепер лише вічну та світлу пам’ять, а ще гордість за величний та безцінний скарб подарований нам — скарб людського життя, який Захисник поклав на вівтар нашої Перемоги», — зазначила дружина полеглого воїна.
Родина досі не вірить в те, що Сергій більше не повернеться. Всі чекають на його дзвінок чи приїзд, на теплі обійми хоча б на кілька миттєвостей.
20 вересня 2024 року за ініціативи родини у стінах Вапнярського ліцею №2, де навчався військовий, відбулося відкриття меморіальної дошки старшому сержанту Новоженюку Сергію Павловичу, який героїчно загинув, захищаючи рідну землю. Сергій назавжди в наших серцях і в нашій пам’яті, вічна пам’ять Герою!
