Микола Дацюк народився 4 травня 1993 року в селі Переорки. Тут промайнули його дитячі роки, тут він навчався у школі й робив перші кроки у доросле життя. З ранніх років він відзначався працьовитістю та відповідальністю, завжди намагався допомагати рідним і друзям. Його доброзичливий характер і щира усмішка робили його людиною, до якої тягнулися інші. Він працював на різних роботах, останньою з яких була посада вантажника на складі.

З дитинства Микола любив рибалити, знаходячи у цьому занятті не лише відпочинок, а й час для роздумів. Для нього було важливо залишатися поруч з рідними, підтримувати їх, бути надійною опорою. Його племінниця Дарина, батько Анатолій та брат Андрій завжди знали, що можуть на нього покластися. Андрій, як і Микола, став на захист України.

Віддав за Україну життя

Коли ворог прийшов на нашу землю, Микола не залишився осторонь. У листопаді 2024 року він став до лав Збройних сил України, прийнявши рішення захищати свою державу. Служив вогнеметником у штурмовому батальйоні, проявляючи відвагу та самовідданість у виконанні бойових завдань. Побратими згадують його як надійного товариша, який завжди знаходив слова підтримки та допомагав у найскладніші моменти.

Микола Дацюк загинув 9 лютого 2025 року, виконуючи бойове завдання із захисту територіальної цілісності та суверенітету України, внаслідок мінометного обстрілу позицій в районі населеного пункту Свердлікове Курської області РФ.

Рідні знайомі та побратими проводжали Героя в останню путь навколішки та з гіркими сльозами на очах.