Народився 4 липня 2002 року в мальовничому селі Селище. Іван був звичайним хлопцем, сповненим мрій та планів на майбутнє. Після закінчення школи, щойно досягнувши 18-річного віку, він вирішив виконати свій громадянський обов’язок і пішов на строкову службу до Президентського полку в Києві.
Хто б міг подумати, що через два роки, коли до його демобілізації залишаться лічені місяці, розпочнеться повномасштабна війна? Іван не вагаючись підписав контракт і продовжив службу, ставши командиром гранатометного взводу.
Його бойовий шлях був сповнений випробувань і героїзму. Київ, Гостомель, Харків, Суми, Чернігівська та Донецька області – кожна з цих гарячих точок залишила свій слід у його серці. Іван відважно боровся за незалежність України, демонструючи неабияку мужність та відданість.
Його подвиги не залишилися непоміченими. Іван Русланович був нагороджений «Золотим хрестом» від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, нагрудним знаком «За зразкову службу» від Міністра оборони України, а також очікував на отримання ордену «За мужність» ІІІ ступеня.
В одному зі своїх інтерв’ю Іван поділився: «Чи думав я колись, що матиму таке життя? Звісно – ні. Я обдумував, чим би хотів займатися, ким би хотів бути в житті. Та я мушу боротися за ці мрії. Як і всі мої бойові товариші. Хоча, коли ти на позиції, то живеш одним днем і не маєш жодних мрій, жодних, окрім однієї… Перемоги».
Ці слова відображають його незламний дух та віру в перемогу. Він жив мрією про мирне майбутнє для своєї країни, але, на жаль, його життя обірвалося 6 листопада 2023 року. Іван загинув внаслідок мінометно-артилерійського обстрілу, отримавши смертельні травми в районі населеного пункту Красногорівка, Донецької області.
Ця втрата – невимовний біль для його матері, бабусі, рідних та близьких. Рана, яка ніколи не загоїться. Але пам’ять про Івана Руслановича Космину назавжди залишиться в наших серцях.
Герої не вмирають! Вони живуть у нашій пам’яті, надихаючи нас на боротьбу за свободу та незалежність України.
Похований Герой на кладовищі в селі Селище.
