Він виріс у великій родині, де змалку знав, що таке праця, відповідальність і підтримка. Олексій Лещенко народився 12 лютого 1994 року в селі Шура Бондурівська, він ніколи не був байдужим — ні до людей, ні до життя, ні до своєї землі.

Після смерті батька на плечі матері лягла нелегка ноша — підняти на ноги кількох дітей самотужки. Олексій завжди допомагав — і вдома, і на роботі. Він не шукав легких шляхів, працював у лісі, на пилорамі. Його знали як чесного, щирого, працьовитого хлопця, який ніколи не залишав друга у біді.

У 2023 році він зробив свій головний крок — став на захист країни, вступивши до лав морської піхоти. Служив матросом, стрільцем-помічником гранатометника у 18-му окремому батальйоні. Серед побратимів — повага, серед командирів — довіра. А серед рідних — постійна тривога і гордість.

У грудні 2024 року, під час виконання бойового завдання в Донецькій області, зв’язок з Олексієм обірвався. Родина трималася за надію — що він у полоні, що живий. Та правда виявилася невблаганною: 8 грудня його життя обірвалося внаслідок ворожого артобстрілу поблизу Сонцівки.

Йому назавжди 30. Його юність, мрії, невимовне тепло — все залишиться в пам’яті тих, хто знав його, любив і чекав.

Олексій Лещенко — приклад мужності, чесності й любові до України. Він не встиг створити власну родину, але залишив по собі безмежну шану, вдячність і світлу пам’ять у серцях усієї громади.

Вічна пам’ять Герою!