Ігор Гончарук народився 9 червня 2002 року в селі Мала Киріївка, що на Вінниччині. Звичайний хлопець із маленького села, який, попри юний вік, мав мужнє серце, свідомий вибір і велику любов до рідної землі.

Шкільні роки Ігор провів у місцевій Малокиріївській школі, а згодом продовжив навчання у Вінниці. Його близькі згадують: добрий, чуйний, скромний, але водночас надзвичайно цілеспрямований. Він завжди мав внутрішній стрижень, що вирізняв його серед однолітків.

У 2021 році Ігор зробив свій дорослий вибір — підписав контракт із Збройними Силами України. Тоді ще не було повномасштабного вторгнення, але він розумів, що загроза існує, і вирішив не чекати — пішов захищати Батьківщину добровільно.

З початком повномасштабної війни Ігор опинився в епіцентрі подій. Брав участь у боях на Чернігівщині та Харківщині, проявив неабияку мужність під час оборони Чернігова. Побратими згадують його як рішучого й відповідального бійця, який завжди був готовий прикрити товаришів, діяти швидко й відважно.

29 липня 2022 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Перемога на Харківщині, життя Ігоря обірвалося. Йому було лише 20…

2 серпня з Ігорем прощалися у Ладижині — місті, де живе його мати. Центральна площа зібрала рідних, друзів, однокласників, земляків, які створили коридор шани, проводжаючи Героя в останню путь.

Мати Ігоря — Анна Дмитрівна — виховала справжнього патріота, сина, якого поважала громада, і яким пишатиметься вся країна. Його подвиг — це доказ того, що герої не мають віку.

Ім’я Ігоря Гончарука навіки залишиться в пам’яті вдячного народу.

Вічна слава Герою!