Його голос був голосом зв’язку на передовій. А його серце — голосом справжнього патріота. Борис Колесницький, уродженець села Вовчок Брацлавської громади, віддав життя за Україну, залишивши по собі пам’ять про вірність, мужність і самопожертву.

Народжений 20 грудня 1981 року, Борис з юності був прикладом відповідального й цілеспрямованого чоловіка. Він мав внутрішнє відчуття обов’язку — перед родиною, перед громадою, перед державою. У мирному житті він був звичайною людиною з добрим серцем, у військовому — старшим лейтенантом, командиром взводу зв’язку 1 аеромобільного батальйону.

На фронті зв’язок — це життєва артерія, від якої залежить успіх операцій і безпека побратимів. Борис виконував свою роботу з точністю, знанням і великою відповідальністю, неодноразово доводячи, що зв’язківці — це невидимі герої війни.

7 вересня 2024 року в районі населеного пункту Сіверськ, що на Донеччині, під час виконання бойового завдання, обірвалося життя воїна. Але не обірвалася пам’ять про нього. Його ім’я назавжди викарбуване в історії боротьби за незалежність України.

Він боровся не заради слави. Він вірив у Перемогу й жив заради неї. І ми зобов’язані пам’ятати його — не лише як воїна, а як людину, яка до останнього подиху залишалась відданою Україні.

Світла пам’ять і вічна шана Герою-захиснику Борису Колесницькому!