Жмеринка втратила ще одного свого сина — доброго, мужнього, справжнього. Олександр Тітюцький був не просто воїном — він був символом сили, гідності та нескореності. Його шлях на фронт почався у перші дні повномасштабного вторгнення, коли біль за рідну землю і любов до країни стали сильнішими за страх.

Службу Олександр проходив у 2-му взводі 1-ї роти 170 батальйону 120-ої бригади. Він воював не лише за майбутнє України, а й за пам’ять сина Дмитра, який загинув у 2022 році, захищаючи Батьківщину. Втратити сина — це неймовірний біль. Але замість того, щоб зупинитися, Олександр продовжив боротьбу. Продовжив — заради всіх, хто ще живий, заради онуків, які мріють про мирне небо, заради правди.

Йому було 51. За цими цифрами — ціле життя, наповнене любов’ю до родини, турботою про близьких і відданістю справедливості. Його не дочекались дружина, мати, онуки… Та кожен, хто знав Олександра, пам’ятає його як людину з великим серцем і незламною волею.

Олександр Тітюцький — це обличчя справжнього українського духу. Герой, який до останнього стояв за свою землю. Пам’ять про нього — назавжди в серцях!