Коли почалася велика війна, 30-річний жмеринчанин Михайло Росовський не стояв осторонь. Він не вагався і не чекав на заклик — він сам зробив вибір: захищати рідну землю, своїх близьких, кожного з нас. Це був вчинок справжнього чоловіка, батька, патріота.

Михайло взяв до рук зброю влітку, маючи за плечима не лише життя мирного громадянина, а й великі плани на майбутнє. Його серце належало маленькій донечці, якій на той момент не було ще й року. Він мріяв бачити, як вона зростає під мирним небом, мріяв вести її до школи, бути поруч у кожному важливому моменті її життя. Саме заради її майбутнього він став до бою — щодня, плече до плеча з побратимами, наближав Перемогу.

Його не стало 15 серпня 2023 року на Донеччині. Але це не кінець його історії. Це початок вічної пам’яті про людину, яка жила серцем, мріяла про добро, і з вірою в Україну заплатила найвищу ціну за нашу свободу.

Михайло був не лише воїном. Він був люблячим сином, братом, чоловіком і батьком. У його очах жила надія, а в душі — незламність. Жмеринська громада втратила справжнього Героя, чия жертва назавжди залишиться у нашій спільній пам’яті.

Вічна пам’ять Герою!