Микола Ставнічук не вагаючись пішов боронити рідну землю коли почалась війна. Його історія — це приклад справжньої любові до України.

Захисник народився 22 серпня 1975 року в селі Токарівка Жмеринського району. Микола з юності був працьовитим і цілеспрямованим. Освіту здобував у Барському професійному будівельному ліцеї, де вчився на штукатура, маляра, плиточника. Професія, здавалося, простора, але дуже потрібна — і саме така, як сам Микола: чесна, точна, надійна.

Повернувшись до рідного села, він не лише працював руками — а ще й серцем. У 2017 році став членом виконавчого комітету Северинівської сільради, заснував власне фермерське господарство. У полі, на зборах громади, вдома — скрізь був прикладом небайдужості та відповідальності. Люди йшли до нього не лише за порадою, а й по людське тепло.

Та коли у 2022 році ворог пішов широким фронтом, Микола не залишився осторонь. Він не був кадровим військовим, але серцем був воїном. Узяв до рук зброю й став на захист рідної землі — тієї самої, яку обробляв і любив.

10 серпня 2022 року його життя обірвалося внаслідок ворожого обстрілу. Микола Ставнічук — не просто ім’я в списку полеглих. Це справжній герой, який до останнього служив Україні.

Пам’ятаємо. Цінуємо. Слава Герою!