Лютий вітер змішався зі сльозами, коли громада прощалася з Героєм, який віддав своє життя за Україну. 27 лютого 2025 року в глибокій скорботі на колінах жителі проводжали в останню путь Яремчука Анатолія Олександровича — розвідника-оператора розвідувальної роти Збройних Сил України.

Анатолій народився 16 липня 1978 року в селі Білоусівка Тульчинського району Вінницької області. З дитинства знав ціну праці та честі, виховувався в родині службовців. Навчався в Ладижинській школі №3, згодом опанував професію зварника в Немирівському професійно-технічному училищі. Працював на заводі, будував будинки, допомагав людям – жив простим, гідним життям.

Та коли війна постукала у двері, Анатолій не міг залишитися осторонь. Справжній патріот, він добровільно став у стрій, вибравши шлях воїна-захисника. Як розвідник, виконував складні бойові завдання, ніколи не ховався за спинами товаришів, завжди був там, де найважче. Його сміливість, витримка, готовність боротися до кінця надихали побратимів.

25 лютого 2025 року Анатолій Олександрович отримав смертельні поранення у жорстокому бою. До останнього подиху він боровся за життя, як і за Україну. Але війна забирає найкращих…

Прощальна церемонія відбулася на площі Фонтанів у Ладижині. Люди ставали на коліна, стискаючи в руках синьо-жовті прапори, очі наповнювалися слізьми. Його ім’я навіки вписане в історію рідного краю, його подвиг житиме в серцях поколінь. Героя поховали в рідній Білоусівці, де починався його шлях.

Не вистачить слів, щоб описати біль утрати. Але пам’ять про Анатолія Олександровича — це вогонь, що не згасне. Це небесний захисник, який тепер оберігає свою землю з висоти.

Спочивай із миром, воїне! Україна пам’ятатиме тебе вічно!

Вічна слава, шана та доземний уклін Герою!