Йому було достатньо одного дзвінка з військової частини, аби без вагань стати на оборону рідної землі. Станіслав Ісакін — приклад справжньої відважності, мужності та героїзму.
Станіслав Ісакін народився в місті Целіноград в Казахстані. В Україну чоловік переїхав у трирічному віці. З того часу він проживав в місті Умань Черкаської області.
У підлітковому віці Станіслав був напрочуд активним хлопцем. З малечку займався футболом та відвідував різні гуртки, завжди любив дізнаватись щось нове. Хлопець допомагав батькам виховувати молодшу сестру Вікторію. Він був люблячим та надійним братом.
Освіту Станіслав здобув в Уманському професійному аграрному ліцеї за спеціальністю слюсар з ремонту автомобілів. Хлопець був товариським та мав багато друзів. Вчителі його поважали за старанність, але іноді й гримали через непосидючість. Після навчання Станіслав пройшов строкову службу у Крим, де отримав звання матроса.
У 2012 році Станіслав познайомився з майбутньою дружиною Валентиною. У сім’ї з’явилось двоє прекрасних доньок — Вероніка та Юліана. Для дівчаток чоловік був найкращим батьком. Він показав їм приклад справжнього чоловіка, робив все, аби вони мали щасливе дитинство. Дівчатка залюбки грались з батьком, любили проводити час разом та гайнути на риболовлю. А коли татко був на роботі, Вероніка та Юліана з нетерпінням чекали на його повернення.
На початку повномасштабного вторгнення, 19 квітня 2022 року, Станіслав став на захист Батьківщини. Йому було достатньо лише одного дзвінка, аби не вагаючись зібрати речі та поїхати на фронт. Він знав, що має захистити любих донечок та дружину. Тоді Станіслав вперше дійсно зрозумів, що таке війна. Валентина пригадує, що коли на ранок чоловік зателефонував їй, то навіть голос було важко впізнати.
“За якусь одну ніч він подорослішав на декілька років і його очі уже не мали того дитячого блиску, як завжди. Тоді був ракетний обстріл частини загинуло багато військових”, — розповіла дружина Станіслава.
Дружина та дітки страшно сумували за Станіславом та навідували його під час навчання. Малеча не відходила від татуся ні на мить.
“Ми завжди багато розмовляли та навіть їздили з дівчатками до нього в Десну, хоча всі мене відговорювали, казали, що це небезпечно. Але мені було все одно. Ми дуже сумували за ним, особливо донечки. Як вони раділи коли ми зустрілись”, — говорить дружина Героя.
Після навчань в Десні Станіслав Ісакін відправився в Мар’їнку, але так і не доїхав туди. Російські окупанти здійснили черговий обстріл. Захисник загинув 10 липня 2022 року в місті Курахово Донецької області.
Поховали Героя в місті Умань на Алеї слави Слобітського кладовища. Він навіки залишився у пам’яті рідний й близьких усміхненим веселуном.
“Для мене він був найкращим чоловіком, справлявся з будь-яким завданням. Здавалося б, немає того чого він не умів робити, завжди підтримував та заспокоював. Він навчив мене кохати, показав що таке турбота, завжди вірив у нас, що ми подолаємо все. Недостатньо слів щоб описати все те що ми пережили разом”, — говорить про Станіслава дружина Валентина.
