24 лютого 2024 року Україна втратила ще одного Героя. На бойовій позиції «Велес» поблизу Лимана Першого Куп’янського району, під час стрілецького бою, загинув старший солдат Євгеній Романенко. Його життя обірвалося від кульового поранення, несумісного з життям.
Життєвий шлях та покликання захисника
Євгеній народився 21 березня 1990 року в селі Стадниця на Вінниччині. Навчався у місцевій школі, а згодом здобув освіту у Вищому художньому професійно-технічному училищі №5 у Вінниці. Після одруження переїхав до Сосонки, де збудував своє сімейне життя.
Чесний, працьовитий, добрий — саме таким Євгенія знають рідні та друзі. Він багато років працював пожежником у Гавришівській військовій частині, їздив на заробітки до Польщі, а також працював водієм у ТОВ «Сандора». Любив природу, захоплювався риболовлею та бджільництвом, мав багато друзів і понад усе цінував родину.
Вірний присязі до останнього подиху
У липні 2023 року Євгеній був призваний до лав Збройних Сил України. Військову підготовку проходив в Ольгополі та Миколаєві, після чого став командиром 3-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону військової частини А1736. Воював на Харківщині — Вовчанськ, Синьківка, Табаївка. Побратими знали його під позивним «Ман».
Лише за тиждень до загибелі Євгеній побував у відпустці, провів дорогоцінні дні з дружиною та 10-річною донечкою Поліною. Рідні згадують, що було жахливе відчуття, ніби Євгеній зі всіма прощався. Навідався до хлопців, з якими працював, радів кожній хвилині поруч з донечкою та дружиною. Дуже потішив його дрон, подарунок від двоюрідного брата Ігоря, який зараз також захищає Батьківщину.
На Героя вдома чекали дружина Анюта, донька Поліна, мати Лариса, батько Андрій та брат-близнюк Олександр. Втрата Євгенія стала болем для всієї громади, яка пам’ятатиме його як добру, світлу людину та справжнього патріота.
Світла пам’ять і вічна слава Герою!
