Коли почалась повномасштабна війна, 55-річний жмеринчанин Віталій Вовк без роздумів взяв до рук зброю. Він не шукав виправдань і не сподівався, що хтось інший його захистить — бо знав: Україна починається з кожного з нас. Для нього це була справа честі, обов’язку, любові до Батьківщини.

Віталій був людиною, яка жила для інших. Близько тридцяти років свого життя він віддав залізниці — працював у Жмеринській дистанції сигналізації та зв’язку. Його колеги згадують його як доброзичливого, відповідального, завжди готового допомогти. Для родини — він був надійною опорою, добрим і турботливим чоловіком, люблячим батьком. Для громади — прикладом гідності й сили.

Загинув мужній воїн 25 травня з вірою у перемогу України.

З перших днів великої війни Віталій став до лав оборонців. Він вірив у перемогу, в Україну, в те, що правда — за нами. Його життєвий шлях, сповнений праці, відданості та глибокого патріотизму, — це приклад для всіх нас.

Герої не вмирають — вони живуть у нашій пам’яті!