Він народився у селі Копистирин Жмеринського району. Дмитро Тітюцький з юності обрав шлях, на якому важливішими за комфорт були честь, обов’язок і любов до України. І пройшов ним до кінця — гідно, віддано, з усім серцем.

Дмитро народився 26 жовтня 1994 року. Ще школярем мав чітке уявлення про справжню мужність, а в 2012 році пішов на строкову службу до лав Збройних Сил України. Коли у 2014 році на сході спалахнули перші бої, він не залишився осторонь — воював у зоні АТО, захищаючи Донеччину та Луганщину. У 2015 році вступив до Харківської академії Національної гвардії, щоб професійно служити своїй державі.

Після випуску Дмитро став офіцером і ніс службу в Одесі. Для підлеглих був не просто командиром, а старшим братом, прикладом незламності та людяності. А коли почалося повномасштабне вторгнення, він знову став на передову, не вагаючись ні хвилини. Там, у пеклі війни, Дмитро боровся за кожен клаптик української землі, за життя побратимів, за майбутнє своїх дітей.

Його пам’ятають як спокійного, впевненого чоловіка з щирою посмішкою та добрим серцем. У нього була міцна родина, яку він любив понад усе. У нього були мрії, плани, будні офіцера і тата. Все це війна безжально обірвала 11 листопада 2022 року.

Дмитро Тітюцький — це ім’я назавжди вписане у книгу мужності та гідності нашого народу!