Життя Ярослава Беги — це історія мужності, незламності та відданості своїй Батьківщині. Його доля тісно пов’язана з військовою службою та боротьбою за незалежність України.
Народився Ярослав 24 лютого 1983 року в селі Іванівці Барського району. Навчався в Івановецькій школі, а після 9 класу вступив до Барського ПТУ, де опанував професію електрогазозварювальника. У 2002 році був призваний на строкову військову службу, пройшов навчання на зв’язківця в Полтаві, а згодом служив у Броварах Київської області. Після демобілізації працював за спеціальністю на Барському машинобудівному заводі.
Коли у 2014 році розпочалася російська агресія на Сході України, Ярослав не залишився осторонь. Його мобілізували до лав Національної гвардії України, у військову частину 3008. Він брав участь у бойових діях у Донецькій області, отримав контузію, але після двомісячного лікування повернувся до побратимів. У 2015 році демобілізувався, але вже у 2016-му уклав контракт і продовжив службу у Нацгвардії до 2019 року.
Коли 24 лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення, вже наступного дня Ярослав знову став до лав захисників у військовій частині 3008 у Вінниці, а з вересня того ж року був переведений до частини 3028 у Калинівці. Потім були Одеська область, Запорізький напрямок, запеклі бої.
«Він мені дуже мало розповідав про службу, а особливо про період в Запорізькій області. Весь час казав, що в нього все добре, щоб я менше хвилювалась. Та 28 липня о 20 год 30 хв прозвучав дзвінок з незнайомого номера, це був його командир. Він сповістив мені жахливе — про загибель Ярослава. До цього часу пам’ятаю той страшний вечір…», — пригадує мати Героя Юлія Степанівна.
Старший солдат Ярослав Бега, номер обслуги 1-го гранатометного відділення, загинув 27 липня 2023 року в селі Роботине Пологівського району Запорізької області під час виконання бойового завдання.
За свій подвиг він був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Ярослав був не лише хоробрим воїном, а й доброю, чуйною людиною. Побратими згадують його як надійного товариша, завжди готового допомогти. Він мріяв про власний дім, родину, любив працювати по господарству та ніколи не боявся труднощів.
Його ім’я назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, громади та всієї України. Вічна слава Герою!
