Назарій Гринцевич, відомий під позивним «Грінка»,— це ім’я, яке стало символом відданості, мужності та самопожертви в боротьбі за незалежність України. Його життєвий шлях — від юнацьких мрій до героїчної загибелі на полі бою — є прикладом для всіх.
Ранні роки та шлях до мрії
Назарій народився 10 березня 2003 року в місті Вінниця. З раннього дитинства він виявляв глибокий інтерес до військової справи та прагнув стати частиною елітного підрозділу «Азов».
Ще до досягнення повноліття, він таємно пройшов курс молодого бійця в цьому підрозділі, демонструючи неабияку рішучість та відданість своїй меті.
Курс молодого бійця до «Азову», я пройшов, коли мені ще не виповнилось 18. Навчався на першому курсі університету та подумав, що треба їхати. Пройду — залишусь. Не пройду — додому не повернусь. Я друзям пообіцяв, сам собі пообіцяв, що пройду в «Азов». Що буду старатися щосили, щоб служити з найкращими воїнами країни», — розповів Назарій в одному зі своїх інтерв’ю.
Оборонець також розповідав, що все життя займався різними видами спорту, єдиноборствами. Підтримував тіло в гарному стані. Назарій готувався до служби. Розповідав, що хотів потрапити на війну ще з юнацтва, аби захищати своїх близьких, друзів, країну.
«Мамі я не казав, що їду в «Азов». Сказав, що їду в Польщу на полуницю. Тоді якраз почався коронавірус. Мама спочатку сказала: «Ні, я тебе не відпущу». Вона дуже кіпішувала. Я їй скинув фото з другом на вокзалі, типу все, їду в Польшу. А сам — в Маріуполь. Пройшов КМБ в «Азов» та почав служити», — розповів Назарій в одному зі своїх інтерв’ю.
Оборона Маріуполя та полон
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року, Назарій, будучи парамедиком, брав активну участь в обороні Маріуполя. Він надавав медичну допомогу пораненим побратимам, часто ризикуючи власним життям. Під час бойових дій Назарій двічі отримував поранення, але продовжував виконувати свої обов’язки.
«Звісно, траплялися моменти відчаю — коли на бункер скидають ФАБи і за секунду не стає кількадесятьох побратимів… Я розумів, що теж можу загинути, і максимально віддавався своїй справі. Робив усе, від мене залежне, аби гідно нести військову службу. І розумів, що моя смерть не буде марною. Я б ще раз пройшов Маріуполь, якби це допомогло нашій країні», — говорив Грінка.
Мати Назарія Маріанна Колос в одному зі своїх інтерв’ю розповідала, що її син пережив у Маріуполі справжні жахіття.
«Вони до останнього стояли. Ні їсти, ні пити не було. Були такі моменти, коли він прощався з нами. Тричі за три місяці. Це жахіття. Передати словами неможливо, що я відчувала у той момент», — розповідала мама Героя.
Після завершення оборони Маріуполя в травні 2022 року, Назарій разом із іншими захисниками потрапив у полон, де провів понад чотири місяці. Перебуваючи в неволі, він залишався моральною опорою для своїх товаришів, демонструючи незламність духу та стійкість перед випробуваннями.
«Полон — тяжке випробування. Ти не знаєш, коли все це закінчиться. Кожного дня тебе з’їдають думки: що там вдома, як там? Але цей досвід допоміг мені переоцінити свої якості, свої вчинки у минулому. Подивитися на світ по-новому. Я більше став цінувати сім’ю, зрозумів, що потрібно мститися за побратимів, яких не стало в Маріуполі і вже після нього», — говорив Назарій.
Повернення з полону та подальша служба
22 вересня 2022 року Назарій був звільнений з полону в рамках обміну військовополоненими. Після короткого періоду реабілітації він повернувся до активної служби та разом із побратимами заснував підрозділ «Контакт 12», де обіймав посаду командира взводу оптичних спостерігачів.
Героїчна загибель Грінки
Назарій Гринцевич не відверто говорив про свої страхи. Він не соромився зізнатись у тому, чого дійсно боявся.
«Звісно, я боюсь померти, бо в мене є брат, сестра, батько, мама, близькі друзі. Але я не ставлю себе вище за країну. Я — нічого у порівнянні з нею, з нацією, ось і все. Якщо для того, щоб завтра закінчилась війна, мені потрібно померти — добре. Я зроблю свій вклад у перемогу», — казав захисник.
На жаль, 6 травня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу міста Кремінна Луганської області, Назарій Гринцевич загинув, віддавши своє життя за свободу та незалежність України. Поховали Героя на Алеї слави у Вінниці.
Назарій залишив по собі не лише спогади, а й приклад безмежної відданості Батьківщині. Побратими та близькі згадують Назарія як людину з неймовірною енергією та харизмою, яка надихала оточуючих на боротьбу та віру в перемогу.
Назарій «Грінка» Гринцевич — Герой, чий життєвий шлях нагадує нам про ціну свободи та важливість відданості своїй країні. Його подвиг назавжди залишиться в пам’яті українського народу!
Вічна пам’ять та слава Герою!
