Дмитро Ткачук не планував стати героєм. Він мріяв про просте — водити донечку до школи, сміятися разом із дружиною на кухні, обіймати батьків після робочого дня. Та коли Україна покликала, він не вагаючись обрав шлях захисника.

Жмеринчанин, добрий і чуйний чоловік, вірний син своєї землі, у лютому 2023 року став до лав Збройних Сил України. Він не прагнув слави чи відзнак — тільки миру. Миру для своєї сім’ї, для рідного міста, для всієї країни.

Дмитро служив у кулеметному взводі 411-го окремого стрілецького батальйону. Його побратими знали: на нього можна покластися у найскладніші миті. Відповідальний, мужній, завжди на позиціях — він був тим, хто підтримував інших, навіть коли самому було важко.

Та найбільше у світі він любив свою маленьку донечку. Вірив, що вона виросте у вільній країні, де діти не ховаються від сирен. Що одного дня візьме її за руку і поведе в перший клас, що з гордістю стоятиме на шкільному подвір’ї та радітиме її кожному досягненню.

Дмитро будував мир у своїх мріях. І день за днем виборював його на фронті.

24 квітня 2024 року серце цього доброго, сильного чоловіка зупинилось у бою під населеним пунктом Тернина на Донеччині. Йому було лише 35. Його не дочекались дружина, донечка, батьки… І вся Жмеринська громада втратила ще одного сина, який любив свою землю не на словах — а вчинками.

Та пам’ять про нього живе — у кожному мирному ранку, у кожній дитячій усмішці, у вдячних серцях.

Вічна слава Герою!