Його знали всі в селі. Щирий, працьовитий, завжди усміхнений і готовий підставити плече — Володимир Лісовський був не просто хорошою людиною. Його життя — приклад справжньої любові до Батьківщини, до людей і до правди.
Народився 5 квітня 1977 року в селі Радичі, але з дитинства мешкав у Стодульцях, які стали для нього справжньою домівкою. У місцевій школі здобув середню освіту, а згодом відслужив строкову службу в Луганській області. Здавалося б, звичайне сільське життя — робота в колгоспі, різні підробітки, сім’я, друзі. Але Володимир ніколи не залишався осторонь, коли поруч була потреба. Його поважали — за відкрите серце, чесність і готовність завжди допомогти.
Та найбільше в ньому було внутрішньої гідності та вірності своїй землі. У 2016 році він підписав контракт із ЗСУ і пішов на війну. Захищав Україну в зоні АТО, здобув нагороди, зокрема — відзнаку Президента України «За участь в антитерористичній операції». У 2022 році, під час повномасштабного вторгнення, знову став до строю — і майже рік обороняв Луганщину, ту саму землю, де колись проходив строкову службу.
28 червня 2023 року Володимир Лісовський загинув під час бойових дій у районі населеного пункту Невське. Його серце зупинилося далеко від дому, але пам’ять про нього назавжди залишилася у Стодульцях — на вулицях, де він ріс, у серцях тих, хто знав його з дитинства, хто з ним працював, товаришував, служив.
Володимир Лісовський — це не просто ім’я в історії. Це приклад того, як проста людина може бути великим Героєм. Його шлях сповнений гідності, любові до рідного краю й нескореного духу.
Пам’ятаємо! Шануємо!
