Дмитро Миколайович Харахондя народився 15 січня 1992 року в селищі Бродецьке, що на Вінниччині. Тут промайнуло його безтурботне дитинство та перші юнацькі роки, сповнені великих мрій, щирих посмішок і невтомного прагнення до дії.

З ранніх літ Дмитро вирізнявся наполегливістю та прагненням бути кращим — і в навчанні, і в спорті. У школі його знали як відповідального й цілеспрямованого учня, а вже з дев’ятого класу він обрав шлях професійного розвитку, вступивши до Вінницького технічного коледжу. Паралельно Дмитро займався волейболом у дитячо-юнацькій спортивній школі, де досяг значних успіхів. У 2009 році він разом із командою здобув перше місце у Всеукраїнському чемпіонаті — пам’ятна перемога, яка стала для нього підтвердженням сили командного духу та власної майстерності.

Любов до спорту залишилася з Дмитром на все життя. Волейбол був його натхненням, віддушиною, улюбленим заняттям, яке він не полишав і після навчання. А ще — він рано почав працювати, завжди прагнув бути корисним батькам, не сидіти без діла. Найдовше та найяскравіше його трудовий шлях тривав у Буковелі, де Дмитро став справжнім майстром своєї справи як бармен. Недарма його бойовий позивний — “Негроні” — був обраний на честь культового коктейлю, символу стилю, витонченості та характеру.

Коли прийшла війна, Дмитро не вагаючись прийняв рішення йти боронити свою країну. Це рішення він ухвалив мовчки — сам пройшов військову комісію та навчання, і лише згодом повідомив рідним. Такою була його мужність — тихою, сильною, справжньою. У лавах Збройних Сил України він служив молодшим сержантом, командував механізованим відділенням, демонструючи лідерські якості, рішучість і турботу про своїх побратимів.

9 жовтня 2024 року, під час виконання бойового завдання біля села Нововодяне Сватівського району Луганської області, Дмитро Харахондя загинув, захищаючи суверенітет і територіальну цілісність України.

Світла памʼять про Дмитра житиме в серцях рідних, друзів і земляків. Його шлях — приклад справжнього патріотизму, людської гідності та самопожертви!