Максим Анатолійович Іщенко народився 29 березня 1991 року в селі Урожайне. Його життя було сповнене праці та відданості рідним і друзям. Закінчивши Селищенську загальноосвітню школу, отримав фах автомеханіка у Вінницькому професійному училищі №19. У 18 років проходив строкову службу в танкових військах, після чого відкрив власну СТО.

“Він був дуже дружелюбним, спокійним, завжди готовим допомогти. Цікавився машинами і любив свою роботу, але коли пішов воювати, власну справу був змушений закрити…” – згадує його рідна сестра Світлана.

Війна, яка змінила все

26 лютого 2022 року Максим вирушив на фронт. Він брав участь у найтяжчих боях біля Бахмута і Запоріжжя. Попри небезпеку, завжди рвався на передову та допомагав побратимам.

“Він дзвонив додому і завжди казав: «У мене все добре! У мене все добре…»” – зі сльозами пригадує сестра.

Максим був тим, хто вивозив поранених з-під вогню, ризикуючи життям. Він не міг стояти осторонь, коли комусь була потрібна допомога.

Шість місяців родина жила в надії.

“Ми вірили, що він у полоні… Стукали в усі двері, шукали інформацію… Але дива не сталося…”

3 жовтня 2023 року стало відомо, що старший механік-водій Максим Іщенко загинув під час бою поблизу села Вербове, Пологівського району, Запорізької області.

“Він ніколи не скаржився, завжди повторював, що все добре. А сам воював у найгарячіших точках…”

Світла пам’ять Герою

Максима поховали у рідному селі Урожайне.

У нього залишилися мати, батько, сестра, брат та кохана дівчина.

“Мій брат був терпеливий, сміливий і до останнього вірив, що Україна переможе, а він повернеться додому…”

Вічна пам’ять Герою. Його подвиг ніколи не забудуть.