Станіслав Олександрович Ісакін – матрос, командир відділення керованого мінування 66-ї бригади ГІЗ, Герой, який віддав своє життя за Україну. Його історія – це розповідь про мужність, відданість та безмежну любов до Батьківщини.

Народився Станіслав 19 листопада 1990 року в місті Целіноград, Казахстан. З 1993 року його сім’я переїхала до України, в місто Умань Черкаської області, де він виріс і здобув освіту.

В Уманській загальноосвітній школі №14 Станіслав був активним та життєрадісним учнем, завжди прагнув до нових знань. Після школи він вступив до Уманського професійно-аграрного ліцею, де здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів.

Строкову службу Станіслав проходив у військовій частині А4434 в смт. Новоозерне, АР Крим. Саме там він зустрів свою майбутню дружину Валентину. Згодом у них народилися дві прекрасні доньки – Вероніка та Юліана.

Станіслав був люблячим батьком, який брав активну участь у вихованні доньок, робив усе, щоб вони мали щасливе дитинство. Але війна безжально змінила їхнє життя. Останні обійми були сповнені болем, адже він їхав захищати Україну.

19 квітня 2022 року Станіслав був призваний до лав Збройних Сил України, у військову частину А7014 66-ї бригади ГІЗ. Він став командиром відділення керованого мінування інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти.

Після навчання в Десні Станіслав вирушив на Донеччину. Він мав боронити Мар’їнку, але так і не дістався туди. 10 липня 2022 року в місті Курахово Донецької області Станіслав загинув від ракетного обстрілу, отримавши опіки 5-го ступеня 100% тіла.

Героя поховали в місті Умань на Софіївському кладовищі.

Станіслав Ісакін назавжди залишиться в пам’яті як мужній воїн, люблячий батько та вірний син України.