Рибаченко Микола Миколайович (23.05.1971 – 08.05.2024)
Головний сержант, командир 3-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти 168-го батальйону територіальної оборони 120 ОБрТрО, військової частини А7334. Позивний – “Риба”.
Життєвий шлях
Микола Рибаченко народився 23 травня 1971 року в селі Шура-Бондурівська Гайсинського району Вінницької області у родині робітників. Закінчив Бондурівську середню школу у 1988 році.
У 1989–1991 роках проходив службу в армії, а після повернення одружився. Разом із дружиною виховав двох дітей – доньку Діану та сина Дмитра.
Все життя працював, щоб забезпечити родину: був трактористом, комбайнером, охоронцем, водієм навантажувача. Мав «золоті руки», був турботливим господарем, надійним другом і люблячим батьком.
Захист України
З початком повномасштабного вторгнення Росії Микола Рибаченко без вагань став на захист Батьківщини.
- Квітень – червень 2022: у складі 170-го батальйону 120 ОБрТрО був прикомандирований до 95-ї ОДШБр та брав участь в обороні Харківщини (напрямок Ізюм – Слов’янськ, села Довгеньке та Долина). За це 8 липня 2022 року нагороджений медаллю «За хоробрість у бою».
- Лютий 2023: отримав нагрудний знак «За службу та звитягу» III ступеня.
- Березень 2023: добровільно приєднався до 210-го батальйону 120 ОБрТрО, воював у Бахмуті.
- Травень 2024: до останнього боровся на Авдіївському напрямку.
Останній бій
8 травня 2024 року під час виконання бойового завдання неподалік Новопокровського (Донеччина) отримав смертельне кульове поранення.
16 жовтня 2024 року Указом Президента України № 702 посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Пам’ять про Героя
Микола Рибаченко – взірець патріотизму, мужності та відданості. Він залишив по собі світлу пам’ять, відданих побратимів, люблячу родину, онуків, яких так і не встиг виховати… Йому назавжди 52.
Герої не вмирають. Вони живуть у наших серцях. Вічна пам’ять і слава!
