Йому було всього 24 роки. Артем Полянський народився і виріс у Браїлові, де кожна стежка, кожна вулиця пам’ятає його щиру посмішку, доброту та невтомну жагу до життя. Він був тією людиною, яка не чекала, поки хтось зробить щось за нього — він діяв. І коли російська навала прийшла на українську землю, Артем без вагань став на її захист.

У складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади він боронив державу, воював не лише за себе — за родину, за друзів, за всю Україну. Його побратими згадують: енергійний, справедливий, завжди готовий підтримати, підбадьорити, прийти на допомогу. Артем був тим, на кого можна покластися у найважчі миті.

Він поспішав жити — і встиг зробити більше, ніж дехто встигає за десятки років. Патріот, люблячий син, брат, вірний друг і мужній воїн. Його серце билося в ритмі боротьби, а очі світилися вірою у Перемогу.

9 травня 2024 року, на Донеччині, від уламків ворожого вибухового снаряду Артем загинув. Його життя обірвалося, але залишилася пам’ять — чиста, щемка, вдячна. Пам’ять про хлопця, який міг жити заради себе, але обрав жити заради України.

Прощання з Героєм відбудеться у Браїлівському опорному закладі загальної середньої освіти імені В. О. Забаштанського. Дату та час буде повідомлено додатково.

Вічна слава Герою!