Кожна втрата на війні — це біль не лише для родини, це рана для всієї громади, для всієї країни. У Жмеринській громаді не вщухає скорбота: 14 грудня 2024 року під Бахмутом загинув мужній воїн, справжній патріот, жмеринчанин В’ячеслав Поливаний. Йому було лише 39…

В’ячеслав був тим, кого називають Сином України. Чесний, принциповий, відданий. Ще до повномасштабного вторгнення він ніс службу на прикордонній заставі відділу прикордонної служби «Могилів-Подільський». А з травня 2022 року без вагань став у стрій, аби боронити державу на найгарячіших напрямках — там, де його досвід, витримка та сила духу були вкрай необхідні.

Він не шукав слави, не прагнув героїзму. Просто знав, що мусить бути там, де важко. Захищати Україну, захищати майбутнє своєї маленької доньки. Він мріяв, щоб вона зростала під мирним небом, щоб ходила до школи з усмішкою, а не з тривогою. Він мріяв бути поруч — підтримувати, пишатися її досягненнями, тримати за руку в складні миті життя. Але війна обірвала ці мрії…

Серце В’ячеслава зупинилось на полі бою, у боротьбі за свободу кожного з нас. Воїн загинув 14 грудня під Бахмутом. Він мав багато планів, вірив у перемогу, вірив в Україну — і заплатив за це найвищу ціну.

Його ім’я назавжди залишиться у пам’яті громади, у серцях тих, хто його знав, із ким служив, кого захищав. В’ячеслав Поливаний — не просто ім’я в офіційних зведеннях. Це історія мужності, любові до країни та безмежної батьківської турботи.

Герої не вмирають. Вони продовжують жити в наших серцях і вільній Україні, яку вони виборювали.