Євген Шиманський знав, що таке війна. Ще у молоді роки він став до лав захисників України, боронив країну в зоні АТО/ООС, а коли почалося повномасштабне вторгнення, не вагаючись, знову пішов на фронт.

Служив у 120-й бригаді територіальної оборони ЗСУ, а згодом – у 425-му окремому штурмовому полку “Скала”. Загинув 22 січня 2024 року під час виконання бойового завдання біля селища Котлине Покровського району на Донеччині. Йому було лише 29 років.

Життя, віддане Батьківщині

Євген народився 28 вересня 1995 року в селі Стадниця. Дитинство і юність провів тут, навчався у місцевій школі, а після – здобув фах у Вінницькому транспортному коледжі. Та мирне життя не було його долею – він уклав контракт із ЗСУ та відправився захищати Україну.

Після служби повернувся до навчання – здобув ступінь бакалавра у Київському державному університеті інфраструктури та технологій за спеціальністю «Залізничний транспорт». Але у 2022 році знову взяв до рук зброю.

“Все своє особисте залишив на потім – до після Перемоги. Казав, що все встигне, а зараз головне – вигнати ворога з нашої землі”, – розповідає його мати Людмила.

Людина з великим серцем

Євген був єдиним сином у родині. Він мав багато захоплень: займався спортом, грав у місцевій футбольній команді, любив тварин і навіть опанував кінологію.

“Він умів об’єднувати людей, вести за собою, бути серцем і душею будь-якої компанії”, – згадують рідні та друзі.

Остання дорога додому

Прощання з Героєм проходить у рідній Стадниці, у церкві Святого Дмитра Солунського. О 12:30 Євгена Шиманського поховають на місцевому кладовищі.

🕯 Вічна пам’ять і шана Герою! Він віддав життя за Україну, і ми ніколи не забудемо його подвиг.