Василь Феоктістов належить до тих, хто не потребує гучних слів — його життя і вчинки говорять самі за себе. Чесний, добрий, сильний, готовий завжди допомогти — саме таким його пам’ятають рідні, друзі та побратими. Його ім’я тепер назавжди закарбоване в історії громади як ім’я Захисника, який зробив найбільшу жертву заради України.

Василь Володимирович був людиною діла, а не гучних обіцянок. Він працював, дбав про сім’ю, жив звичним, простим життям — аж поки війна не постукала в кожні українські двері. Без вагань він обрав шлях воїна, ставши на захист державного суверенітету та територіальної цілісності України.

З перших днів служби Василь проявив себе як відповідальний боєць і надійний побратим. Його рішучість, витримка й віра в Перемогу надихали інших. Навіть у найважчі дні він залишався вірним присязі, тримав стрій, бо розумів — за ним його рідна земля, його дім, його близькі.

13 грудня 2024 року життя Василя обірвалося на Луганщині. Але його історія — не про смерть, а про силу духу, мужність і любов до Батьківщини.

17 грудня громада вшанувала пам’ять свого Героя з болем і вдячністю. Бо завдяки таким, як Василь Феоктістов, Україна бореться, тримається й не скорюється.

Вічна слава Захиснику!