У кожного героя — свій шлях. У когось він довгий, у когось — короткий, але завжди наповнений гідністю, вірністю обов’язку й любов’ю до Батьківщини. Таким був життєвий шлях Олега Глущака — прикордонника, товариша, сина України.
Народився він 6 лютого 1985 року на Вінниччині. Школа, технологічний технікум, строкова служба в армії — крок за кроком формувався характер молодого чоловіка. Після демобілізації Олег повернувся до рідного Могилева-Подільського вже з чітким розумінням, чого хоче від життя.
Попри різноманітні варіанти — Збройні сили, міліція, пожежна служба — він свідомо обрав прикордонну службу. Його приваблювала не лише суть професії, а й команда: у прикордонному загоні вже служили його друзі, з якими ще зі школи ділив мрії про майбутнє.
У 2003 році Олег вступив до лав Могилів-Подільського прикордонного загону, де згодом став старшим сержантом. Він працював у відділі зв’язку та автоматизації штабу. Колеги цінували його за фаховість, спокійний характер, невичерпну відповідальність і щиру доброзичливість. Олег ніколи не залишався осторонь чужої біди — завжди простягав руку допомоги. А ще — мав ту особливу посмішку, яка розряджала напругу навіть у найважчі дні.
3 липня 2014 року Олег вирушив на схід країни, боронити державний кордон у складі підрозділу. Його шлях героїзму обірвався 11 липня — під Зеленопіллям Луганської області, під час мінометного обстрілу. Йому було лише 32…
Його життя обірвалося, але не зникла пам’ять. Не зникла вдячність. Не зник приклад. У серцях тих, хто знав його особисто, і тих, хто просто пам’ятає його ім’я — він залишається вічно молодим, усміхненим і гідним.
Вічна шана Герою!
