Євген Ліпко — людина, яка до останнього дихання залишалася вірною своїй родині, своїй країні та своєму обов’язку. У кожному його вчинку відчувалася турбота, а в кожному слові — щирість. Саме таким його запам’ятають рідні, побратими та всі, хто мав честь його знати.

Народжений і вирощений у Жмеринці, Євген закінчив місцевий ліцей №4, а згодом довгий час працював лаборантом на елеваторі — саме ця професія і стала основою його позивного на фронті — «Лаборант». Простість, відданість справі та готовність допомагати — риси, за які його поважали як на роботі, так і на війні.

7 березня 2023 року Євген став до лав Збройних Сил України, щоб захищати найдорожче — свою родину. Служив командиром мотопіхотного відділення у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.

«Нещодавно Євген був у відпустці. Приїздив на 10 днів. А після того, як повернувся до побратимів, за тиждень до загибелі отримав звання молодшого сержанта. Нам так його не вистачатиме. Ми кожного дня будемо згадувати про Євгена та збережемо пам’ять про його подвиг», — каже дружина оборонця.

Серце Євгенія належало родині: дружині Тетяні, дітям Іллі та Уляні, мамі Неллі Віталіївні. Навіть на передовій, коли було тихо, він телефонував кілька разів на день, аби почути голоси рідних. Він говорив, що вірить у Перемогу і неодмінно повернеться додому.

Та 25 серпня 2023 року, під час виконання бойового завдання поблизу Невельського на Донеччині, життя Героя обірвалося.

Але його пам’ять живе — в серцях рідних, у подяці побратимів, у нашій вільній країні. Він пішов на війну, щоб діти жили в мирі. І за це — вічна шана.

Слава Герою! Його ім’я назавжди в історії нашої держави.