Володимир Старков не зміг стояти осторонь, коли російські окупанти прийшли з війною на українську землю. Чоловік став на оборону Батьківщини. В одному з боїв захисник героїчно загинув.
Володимир Старков народився 13 травня 1983 року в місті Виноградів Берегівського району Закарпатської області. Йому було два місяці, коли сімʼя переїхала в місто Пустомити. Там Володимир закінчив школу, а після того вступив у Львівську національну академію ветеринарної медицини імені Степана Їжицького на спеціальність «зооінженерія».
Після здобуття освіти чоловік працював за спеціальностю, але згодом знайшов себе у будівельній справі, яка теж була йому до вподоби. Володимир був дуже творчою та талановитою людиною. Захоплювався природою, фотографією, музикою і спортом.
З початку повномасштабного вторгнення чоловік не міг стати осторонь від захисту своєї Батьківщини. Він добровольцем долучився до війська. 4 березня 2022 року Володимир був зарахований до складу Національної гвардії України. Згодом був призначений командиром відділення, знаходився у зоні бойових дій і свій останній бій прийняв поблизу населеного пункту Терни.
Оборонець загинув 2 березня 2024 року під час виконання бойового завдання, захищаючи свою Батьківщину, своїх рідних і близьких. Серце воїна припинило битися у 40 років… Поховали Володимира в місті Пустомити Львівського району Львівської області.
Побратими дали позивний «Великий»
Побратими з болем говорять про Володимира, адже він був їхнім надійним плечем. Чоловіка згадують як спокійну та пряму людину, яка ніколи не будувала хитрощів щодо оточуючих.
«Мав з Володею зустрітися в кінці лютого, в мене 28 день народження був. І не встиг. Мене 26 на позиції відправили, ми на тиждень заступали. 3 числа мінявся, а 2 дізнався, що Володьки не стало. Сумно і дуже шкода. Гарний був друг, справжній. Як кажуть, з таким би і в розвідку пішов би. Ніколи не підводив, людина слова був. Відповідальний, домашній. Веселий. Ось такий був і залишається Володя Старков», — говорить один із побратимів Героя.
Володимир був безстрашний та готовий йти з своїми хлопцями до кінця. Чоловік завжди поважав побратимів й ніколи не сварився ні з ким.
«Він був і буде найкращим з нас», — додає друг полеглого захисникам.
Володимир мав позивний «Великий»— це описувало дійсно велику людину та надійного друга. Своєю відвагою та працелюбністю він завоював авторитет у колективі з перших днів повномасштабного вторгнення.
«Володимир «Великий» завжди у нашій памʼяті як твердий у своїх переконаннях і рішеннях патріот України! Не забудем і не пробачим! Спочивай з миром брате!», — каже побратим Володимира.
Вічна пам’ять та слава Герою!
