Пранович Сергій Миколайович народився 16 лютого 1982 року. Мав молодшу сестру Віту. Після закінчення Ялтушківської школи вступив у технікум м. Салехард і закінчив його по спеціальності «ветеринар». Відслужив строкову службу в армії в м. Яворів Львівської області. Після служби працював на різних роботах у м. Київ.
З майбутньою дружиною Іриною знали одне одного ще з дитинства. Одружились, народилась донечка Софія. За словами дружини, «був найкращим батьком». Проживали сім’єю деякий час у Києві, пізніше переїхали в с. Балки Барського району.
Дбайливо берегли, що вже мали, та будували своє майбутнє… Але повномасштабне російське вторгнення все змінило…
За своїм характером, своїми переконаннями Сергій не міг просто бути вдома і чекати перемоги, чекати, що війна от-от закінчиться. Він був впевнений, що його місце там, на передовій, адже саме там він буде корисний своїй Батьківщині, зуміє стримати ворога та захистити своїх рідних. Як згадує його дружина Ірина: «Він не бачив себе серед тих, хто не воює». «Я йду на фронт, щоб кацапи до нас не прийшли» – говорив Сергій.
З початком вторгнення він не вагаючись став на захист України. Твердо знав, що хоче потрапити лише у десантно-штурмові війська. Так і трапилось.
Сергій Пранович воював в самих «гарячих» точках, був одним з найкращих Воїнів – вмотивованим, відважним, сміливим і вправним бійцем, справжнім і надійним побратимом, якому нерідко завдячували життям. Сам він ні на що не скаржився рідним, кожен раз говорив їм: «І мене все нормально». Гідно, з честю виконував свій військовий обов’язок. Понад усе любив Україну. Вірив у велику Перемогу. Мріяв із цією Перемогою повернутися додому. Прагнув бути для своєї донечки Софійки Героєм, щоб вона пишалась ним.
Та сталось непоправне. 20 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області життя нашого молодого нескореного Захисника обірвалось.
За особисту мужність і самовіддані дії, проявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни Сергія Прановича, Указом Президента України Володимира Зеленського нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Сергій – взірець хоробрості, відваги й стійкості. Безмежна людяність – це стан його душі. Де б він не був, у нього завжди було багато друзів, для яких був готовий підставити своє надійне плече. Звитяжний Воїн та відданий патріот рідної землі, стриманий у своїх словах, але по справжньому дуже щирий у своїх вчинках, – саме таким Захисник назавжди залишиться у нашій пам’яті.
Доземний уклін та безмежна вдячність Сергію Миколайовичу Прановичу за здійснений ним подвиг!
