Артем Беріл народився 10 серпня 2000 року в селі Липівка Томашпільської громади. З юних років він був рішучим, впевненим у собі хлопцем із чітким почуттям справедливості та глибокою любов’ю до своєї Батьківщини. Війна змінила його юність — і вже 20 липня 2017 року Артем став на військову службу, прийнявши відповідальність, на яку не кожен дорослий здатен.

Його шлях у Збройних Силах був стрімким і відповідальним. Артем не просто служив — він жив цією справою. Ставши старшим лейтенантом, він очолив 1-й розвідувальний взвод зведеної розвідувальної роти. У цій ролі він проявив себе як лідер, якому довіряли, якого поважали та на якого рівнялись. Побратими згадують його не лише як грамотного командира, а й як щиру людину з відкритим серцем, здатного підтримати у складну хвилину.

Він мріяв, будував плани, вірив у Перемогу. Але 4 лютого 2024 року його життя трагічно обірвалося під час виконання бойового завдання поблизу Авдіївки Донецької області. Артем загинув внаслідок танкового обстрілу — до останнього залишаючись вірним присязі й Україні.

Артем Беріл назавжди залишиться у пам’яті громади як символ відваги, честі та молодої сили, що встигла стати великою.

Його подвиг — це історія справжнього Героя! Вічна пам’ять!