Антон Пустовгар жив із натхненням — радів кожному дню, цінував дружбу й вмів дарувати тепло іншим. Він обожнював готувати, мав талант до кондитерської справи, але коли країна опинилася в небезпеці, цей життєрадісний хлопець став на її захист. Йому було лише 21.
Антон народився у місті Могилів-Подільський на Вінниччині. Після школи вступив до місцевого технолого-економічного коледжу Вінницького національного аграрного університету, який закінчив із відзнакою, здобувши спеціальність повара-кондитера. Його колеги згадують: працював у кондитерському домі «Вацак», де не просто створював десерти, а вкладав у кожен виріб частинку душі.
Друзі й рідні пам’ятають Антона як доброго, відкритого, завжди усміхненого хлопця. Він любив спілкування, не терпів самотності й умів цінувати життя. Його викладачі називали зразковим студентом, а брат Кирило — «талановитим кулінаром і світлою людиною».
З початком повномасштабного вторгнення Антон не залишився осторонь. Він добровільно приєднався до лав Збройних Сил України. Служив кухарем у легендарній 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Там, у польових умовах, він готував для побратимів, підтримував їх добрим словом і щирою усмішкою.
25 червня 2022 року життя Антона трагічно обірвалося — він загинув унаслідок ракетного удару російських військ по Житомиру. Йому було лише 21…
Поховали Героя в селі Сонячне на Вінниччині. Вдома його чекали батьки та брат.
Антон залишив по собі пам’ять — світлу, теплу, як аромат свіжої випічки, яку він так любив створювати. Його історія — це приклад любові до життя, що не суперечить відвазі. Це пам’ять про юного воїна, який замість кухні обрав фронт, а замість тиші — боротьбу.
Вічна шана Герою!
