Микола Вікторович Пономарьов із села Гальжбіївки, якого війна застала у Чехії. Але поклик Батьківщини виявився сильнішим. Він, як і багато тисяч свідомих українців, не міг стояти осторонь біди, яка спіткала Україну, тому без зайвих роздумів прийняв рішення стати на захист держави.

Приклад ямпільчанина говорить про те, що любов до Батьківщини не знає кордонів, і навіть на чужині серце завжди прагне до рідної землі.

З березня 2022 року Микола Вікторович був під Ямпільським військкоматом. Спершу служив у роті охорони 2-го відділу Могилів-Подільського РТЦК та СП. Навесні 2023 року був відряджений до Президентської бригади. Згодом його батальйон відправили на оборону Авдіївки. Восени того ж року отримав поранення і вперше за весь час служби мав відпустку для відновлення. Після цього знову повернувся до своїх побратимів на позиції біля Авдіївки. За день до того, як їх мали відводити з позиції, Микола Пономарьов отримав важке поранення. Побратими перенесли його у підвал пожежної частини, де були медики. Коли повернулись, він уже був неживий… Понад рік військовий рахувався у списках безвісти зниклих.

17 березня в Гальжбіївці відбулося прощання з героєм. Гальжбіївський старостинський округ схилив голови перед відважним воїном. До рідного дому прийшли багато друзів, знайомих та товаришів загиблого.

Єднаймося заради перемоги — заради тих, хто вже ніколи не повернеться на батьківський поріг. Герої не вмирають, доки ми пам’ятаємо про них.